Єдина прикрість, яку приніс мені вчорашній дощ, полягає в мокрому лівому кросівку. Моє взуття набралось води в калюжі, а разом із ним я сам набрався терпіння та твердо вирішив цілком і повністю віддатись звуковій поезії та поетроніці, щоби з часом досягти нового рівня синергії фонетичних конструкції та звукових ландшафтів. Тримаючи в голові химерні мрії про звершення в цій галузі, я впевнено крокував на квартирник koroboro , щоби осяяти спраглих до літератури світлом звукових хвиль, яке пробивається крізь товсту шкіру її інакших граней. Я грав доки міська влада підступно не вимкнула світло в кварталі, Паша читав навіть після того. Здається, вийшло непогано. Мабуть, наступного разу буде ліпше.
Чистіть вуха, щоби вже завтра почути і відчути всі тонкощі нового потеронічного проекту.
Завтра об 11:00 тут. "Нічого, що змушує..." text silverandglass music vladik_kohne
Current music ви знайдете тут