MANIFESTO OF POLYPOETRY

1. Only the development of the new technologies will mark the progress of sound poetry : the electronic media and the computer are and will be the true protagonists.
2. The object “language” must be increasingly investigated in its smallest and largest parts : the word, basis of sound experimentation, takes the characters of multi-word, broken into its inner body, restitched at its exterior. The word must be able to free its own manifold sonorities.
3. The exploitation of sound has no limits. It must be carried beyond the border of pure noise, a signifying noise : linguistic and oral ambiguity has a sense only if it completely uses the instrument of the mouth.
4. The recovery of the sense of time (the minute,the second), apart from the laws of harmony and disharmony, because only through editing is the right parameter of synthesis and balance and balance found.
5. Language is rhythm. Tone values are real vectors of meaning : first an act of rationality, then an act of emotion .
6. Polypoetry is devised and realized for the live show; it gives to sound poetry the role of prima donna or starting point to link relations with musicality (accompaniment or rhythmic line), mimicry, movement, and dance (acting or extension or integration of the sound text), image (television or slide projection, picture or installation, by association, explanation or alternative and redundance),light, space,costumes and objects.

Вони читають Гете.

( А у неї кльове тату )

Коли мені було 15 років я щодня і щохвилини думав про кохання. Мені хотілось усіх жінок одразу. Жінок переважно старших за мене, хоча й серед однолітків траплялись ті, в піхвах яких, за моїми внутрішніми відчуттями, був схований неабиякий магніт із хуйовою (в прямому сенсі цього слова) полярністю. Влітку, коли між магнітом і мною залишалося менше тканини я відчував це особливо тонко.  Тож одного разу, байдикуючи теплим літнім вечором на дерев'яних сходах на БЖ, я чітко побачив рух матерії навколо одної дівчини. Ясно зрозумівши, що це ні що інше, як поле заповітного магніту, я піддався його силі й підійшов. Хлопці грали на гітарі Цоя або щось подібне. Опускаючи зайві деталі в тексті, я опустився рукою до магніту. Вона відреагувала спочатку неоднозначно, проте доброзичливо і вже за кілька хвилин ми кохалися під каменем із якимось історичним написом, що стоїть на галявині біля Історичного музею.

Вітерець тріпав волосся, чоло спітніло від поступального руху тазом, трава лоскотала ноги, а здалеку, наче оргазм, до нас наближалось два жовті вогники автомобільних фар. За кілька секунд ці вогні виросли до розміру очей химерної собаки на ім'я "Бобік". З бобіка на галявину висипало чотири демони в синьому, які не гаячи ні секунди, із криками "Стоять, блядь". рушили до нас. Я було почав тікати, та зрозумівши, що залишаючи свою магнітну принцесу я чиню не по-лицарськи, вирішив повернутися назад. Врешті, не такий страшний чорт, як його малюють. Хлопці в синьому провели нас до шлунку пекельної собаки, притиснувши з обох боків. Головний сидів на пасажирському сидінні попереду.

Бобік побіг. Дізнавшись, що нам обом по 15 років і нової зірочки на погонах вони не побачать, в повітрі запахло моралістикою та педагогікою. З усієї розмови я вловив лише одну історію в якій ішлося про те, що один із демонів не мав сексу до весілля, а тільки дрочив, як власне і його дружина (яка я схильний думати віддавалася виключно анально та орально, зберігаючи себе справжню для того єдиного). Ця розповідь була представлена нам в якості прикладу, якому потрібно слідувати.

Коли автомобіль зупинився головний наршті взяв слово. Він звернувся до дівчини: "Саша, зробиш Владу мінєт - отпустимо". Саша, ні хвилини не сумніваючись, погодилась. Начальник теж не сумнівався і тому сказав своїм підлеглим, які стискали нас по бокам: "Ну і ладно, випускайте їх, пацани". На дорогу він побажав нам щастя і бути обачнішими у виборі місця, мовляв іще раз - ото вам буде. Тоді я зрозумів, що його серце, яке демони традиціно ховають під фуражку, справді розчулилось. Адже для того, щоби погодитись привселюдно робити мінєт потрібно, як мінімум любити людину. А внутрішні органи Бобіка не такі сильні, щоби протистояти коханню.

Коли ми вийшли, то опинилися біля метро, було вже пізно і ми були вдячні мєнтам.
Саша мені мінєт так і не зробила. І ще виявилося, що під час спроби втечі у мене загубилася пачка цигарок Тройка за 1 гривню.
Думаю, що головний по бобіку в той вечір помилився.