Сьогодні отримав лінк на статтю про лікування кластерних головних болей на які я страждаю. Зауважу, що мені підходить подібне лікування, навіть, якщо я щоразу ловитиму беди. Адже кластерний головний біль - це 45 - 180 хвилин нестерпного відчуття, наче твою говоу водночас стискають металевими лещатами із дрібними заточеними зубчиками, протикають довгою спицею скроню, загоняють розжарену до білого викрутку в око і свердлять лоба, при цьому постукуючи молотком по потилиці в кімнаті, де стіни, підлога і стеля - це суцільні яскраві лампи, а в повітрі літає такий жоррстокий японський нойз, що можна навіть відчути його запах і смак. Більше того, все це не знімають жодні анальгетики, навіть наркотичні. А з беду завжди можна вийти силою волі, або волею сіттера чи умов навколишнього середовища. У зв'язку із таким станом речей, та усвідомленням, що єдиний порятунок (від самогубства, яке іноді так хочеться вчинити) - терпіння, в мене виникло кілька думок з приводу "кластерів":
- Це все гра в Ісуса. Господь просто виршив замість нарікати одного на страждання за людство розділите цей обов'язок між кількома мільйонами.
- Це запланована вищими силами програма, яка формує в людини більшу жагу і любов до життя, надихаючи людину встигнути більше до наступного нападу болю.
- Це відбуваються еволюційні зміни в мозку і за кілька поколінь з'являться нові люди.
У зв'язку із такими думками я думаю, що я є особливим. І мене тішить така думка.

Отже, дефрагментуймося, бо це попускає!