Перший sound poetry/poetronic трек від Truebrary.
text - silverandglass
music - vladik_kohne

</div></div>
Nichogo _scho_zmushue - Vladyslav Volochai, Kateryna Babkina</div>

Єдина прикрість, яку приніс мені вчорашній дощ, полягає в мокрому лівому кросівку. Моє взуття набралось води в калюжі, а разом із ним я сам набрався терпіння та твердо вирішив цілком і повністю віддатись звуковій поезії та поетроніці, щоби з часом досягти нового рівня синергії фонетичних конструкції та звукових ландшафтів. Тримаючи в голові химерні мрії про звершення в цій галузі, я впевнено крокував на квартирник koroboro , щоби осяяти спраглих до літератури світлом звукових хвиль, яке пробивається крізь товсту шкіру її інакших граней. Я грав доки міська влада підступно не вимкнула світло в кварталі, Паша читав навіть після того. Здається, вийшло непогано. Мабуть, наступного разу буде ліпше.
Чистіть вуха, щоби вже завтра почути і відчути всі тонкощі нового потеронічного проекту.
Завтра об 11:00 тут. "Нічого, що змушує..." text silverandglass music vladik_kohne
Current music ви знайдете тут

Дуже грамотний

Ось це сучасна російська поезія, а не Родіонов там...

Когда мой хуй пробьется до сакральных губ.

Коли мені було 15 років я щодня і щохвилини думав про кохання. Мені хотілось усіх жінок одразу. Жінок переважно старших за мене, хоча й серед однолітків траплялись ті, в піхвах яких, за моїми внутрішніми відчуттями, був схований неабиякий магніт із хуйовою (в прямому сенсі цього слова) полярністю. Влітку, коли між магнітом і мною залишалося менше тканини я відчував це особливо тонко.  Тож одного разу, байдикуючи теплим літнім вечором на дерев'яних сходах на БЖ, я чітко побачив рух матерії навколо одної дівчини. Ясно зрозумівши, що це ні що інше, як поле заповітного магніту, я піддався його силі й підійшов. Хлопці грали на гітарі Цоя або щось подібне. Опускаючи зайві деталі в тексті, я опустився рукою до магніту. Вона відреагувала спочатку неоднозначно, проте доброзичливо і вже за кілька хвилин ми кохалися під каменем із якимось історичним написом, що стоїть на галявині біля Історичного музею.

Вітерець тріпав волосся, чоло спітніло від поступального руху тазом, трава лоскотала ноги, а здалеку, наче оргазм, до нас наближалось два жовті вогники автомобільних фар. За кілька секунд ці вогні виросли до розміру очей химерної собаки на ім'я "Бобік". З бобіка на галявину висипало чотири демони в синьому, які не гаячи ні секунди, із криками "Стоять, блядь". рушили до нас. Я було почав тікати, та зрозумівши, що залишаючи свою магнітну принцесу я чиню не по-лицарськи, вирішив повернутися назад. Врешті, не такий страшний чорт, як його малюють. Хлопці в синьому провели нас до шлунку пекельної собаки, притиснувши з обох боків. Головний сидів на пасажирському сидінні попереду.

Бобік побіг. Дізнавшись, що нам обом по 15 років і нової зірочки на погонах вони не побачать, в повітрі запахло моралістикою та педагогікою. З усієї розмови я вловив лише одну історію в якій ішлося про те, що один із демонів не мав сексу до весілля, а тільки дрочив, як власне і його дружина (яка я схильний думати віддавалася виключно анально та орально, зберігаючи себе справжню для того єдиного). Ця розповідь була представлена нам в якості прикладу, якому потрібно слідувати.

Коли автомобіль зупинився головний наршті взяв слово. Він звернувся до дівчини: "Саша, зробиш Владу мінєт - отпустимо". Саша, ні хвилини не сумніваючись, погодилась. Начальник теж не сумнівався і тому сказав своїм підлеглим, які стискали нас по бокам: "Ну і ладно, випускайте їх, пацани". На дорогу він побажав нам щастя і бути обачнішими у виборі місця, мовляв іще раз - ото вам буде. Тоді я зрозумів, що його серце, яке демони традиціно ховають під фуражку, справді розчулилось. Адже для того, щоби погодитись привселюдно робити мінєт потрібно, як мінімум любити людину. А внутрішні органи Бобіка не такі сильні, щоби протистояти коханню.

Коли ми вийшли, то опинилися біля метро, було вже пізно і ми були вдячні мєнтам.
Саша мені мінєт так і не зробила. І ще виявилося, що під час спроби втечі у мене загубилася пачка цигарок Тройка за 1 гривню.
Думаю, що головний по бобіку в той вечір помилився.

Вони читають Гете.

( А у неї кльове тату )

MANIFESTO OF POLYPOETRY

1. Only the development of the new technologies will mark the progress of sound poetry : the electronic media and the computer are and will be the true protagonists.
2. The object “language” must be increasingly investigated in its smallest and largest parts : the word, basis of sound experimentation, takes the characters of multi-word, broken into its inner body, restitched at its exterior. The word must be able to free its own manifold sonorities.
3. The exploitation of sound has no limits. It must be carried beyond the border of pure noise, a signifying noise : linguistic and oral ambiguity has a sense only if it completely uses the instrument of the mouth.
4. The recovery of the sense of time (the minute,the second), apart from the laws of harmony and disharmony, because only through editing is the right parameter of synthesis and balance and balance found.
5. Language is rhythm. Tone values are real vectors of meaning : first an act of rationality, then an act of emotion .
6. Polypoetry is devised and realized for the live show; it gives to sound poetry the role of prima donna or starting point to link relations with musicality (accompaniment or rhythmic line), mimicry, movement, and dance (acting or extension or integration of the sound text), image (television or slide projection, picture or installation, by association, explanation or alternative and redundance),light, space,costumes and objects.

Артек, депутати, поп і інші деґенерати їбуть дітей. Власне від депутатів та попів я нічого іншого й не очікую.
Мати обурюється і замість замовити кіллера (що було би доцільнішим) замовляє адвоката. Адвокат - Андрій Циганков.

Справка: Андрій Циганков - дуже хороший адвокат. І як кожен хороший адвокат він захищає людей незалежно від того дійсно вони праві чи ні, і це нормально, це його професійний обов"язок. Окрім того, знаючи його особисто, мушу зауважити, що він, не зважаючи ні на що, хороша товариська людина. І цього разу він захищає потерпілих від мудаків - раз і від мудаків з влади - два.

Після того, як виявилось, що мудаки з влади можуть сісти вони вирішили влаштувати скандал про хабарі і посадити адвоката, звинувачуючи його у вимаганні 2 млн баксів у якогось там уїбана з БЮТ.

Питання: що вірогідніше вимагання мамою через адвоката двох лімонів за те, щоб замяли справу чи пропозиція дєпутатішкі відкупитися, щоб його ні в якому разі зеки в жопку не їбали?

І да, я знаю, що до мене вже виїхали.

АД
Повний бидло-віп.
ну і кілька коментарів, які у мене виникли під час перегляду, включно з цитатами:

групавушка - офігєнний неймінг для корпоративних повійок.
А шо це за малолєтній підарок Фунт з хуйовим прононсом???
Васильців тоже роздав атлічьно, пріобрьол однако підарської манірності.
У Львові по ходу сірйозна двіжуха, свої там звьозди:)
Прикольна фірма і платтячко хопа.
Хотілось назвати дитину так, щоб піздюлін получав синок в школі щодня.
Яка обізнаність в особистому житті. откуда така непрофесіність блєадь?
ми перебували біля зірок такого формату як Філіп Кіркоров, Алла Пугачьова
ми прямуєм туда де яскраво весело і пафосно




Це відео в мене викликає багато питань.

дякуючи otar

Мало не забув, якщо ви любите абсурд у робочих моментах і ніколи не втрачаєте можливості посміятися з ідіотизму інших, то спільнот ad_pomoyka  саме для вас.
для прикладу там пишуть таке:
«У нас есть четыре основных корпоративных цвета: круг иквадрат!»

Сьогодні отримав лінк на статтю про лікування кластерних головних болей на які я страждаю. Зауважу, що мені підходить подібне лікування, навіть, якщо я щоразу ловитиму беди. Адже кластерний головний біль - це 45 - 180 хвилин нестерпного відчуття, наче твою говоу водночас стискають металевими лещатами із дрібними заточеними зубчиками, протикають довгою спицею скроню, загоняють розжарену до білого викрутку в око і свердлять лоба, при цьому постукуючи молотком по потилиці в кімнаті, де стіни, підлога і стеля - це суцільні яскраві лампи, а в повітрі літає такий жоррстокий японський нойз, що можна навіть відчути його запах і смак. Більше того, все це не знімають жодні анальгетики, навіть наркотичні. А з беду завжди можна вийти силою волі, або волею сіттера чи умов навколишнього середовища. У зв'язку із таким станом речей, та усвідомленням, що єдиний порятунок (від самогубства, яке іноді так хочеться вчинити) - терпіння, в мене виникло кілька думок з приводу "кластерів":
- Це все гра в Ісуса. Господь просто виршив замість нарікати одного на страждання за людство розділите цей обов'язок між кількома мільйонами.
- Це запланована вищими силами програма, яка формує в людини більшу жагу і любов до життя, надихаючи людину встигнути більше до наступного нападу болю.
- Це відбуваються еволюційні зміни в мозку і за кілька поколінь з'являться нові люди.
У зв'язку із такими думками я думаю, що я є особливим. І мене тішить така думка.

Отже, дефрагментуймося, бо це попускає!

я продовжую працювати в поті чола і через це не маю жодної теми для написання сюди. Але все ж, для проформи таке:
- я продовжую писати музику до відеопоезії Бабкіної aka silverandglass. Катю, за вихідні все дороблю!
- і я продовжую редагувати книгу.
- я продовжую тупішати і лнуватись. Проте,
поряд із усім цим продовженням в плані негативному, в плані незавершеному поруч зі мною постійно знаходяться інші продовження. Наприклад, моя донька, яка вже вміє стояти, показувати "бувай-бувай", "як робить пташечка", "киця... Або, наприклад, кохання.
Десь я читав, але не пам'ятаю де, щось подібне до такого: "Обирай - або талант, або щастя". Я себе не вважаю занадто талановитим, або талановтьішим за інших. Яя таки само талановитий як і усі - ні менше ні більше. І от мені здається, що я обрав щастя. І більше того, мені здається, що це вірне рішення.

А тепер до справи:
де взяти інвайт ан google waves???

фільм про школьніц
Фільм перфектний, дуже концептуальний та проґресивний. В ньому все нове, абсолютно.
Кадри з фільму:



Пробачте мене, комісія з моралі. Не губіт.

Поет подібний до кита хоча би тим, що вони обидва співають незрозумілих, але красивих пісень. Так само, подібно до вимирання китів відбувається вимирання поетів, як цілого культурного пласту. Тобто, звичайно, вимирання не відбувається, але значно зменшується вагомість поезії, як соціального інструменту.

Територія Lab Garage на Гогольфесті перетворюється на заповідник для вільного дослідження поетів у їх природньому середовищі.

В зв"язку із тим, що я вирішив таки відвідати чудове свято грибів у Ворохті і при цьому поїхати на форум, де обіцяв бути, в мене виникло питання.
Як у неділю мені доїхати до Ворохти зі ЛЬвова, щоби опинитися там не пізніше 12 (максимум 14) години дня???
Звідки йдуть маршрутки, хто їде машиною, шо дєлать?

Завтра ввечері до Львова, звідти в неділю зранку до ворохти. Звідти в понеділок у Київ.

Будь-ласка, дайте хтось лінк на працюючий MS Office 2003.